Тема: "Козацькими стежками: з Україною в серці." Петрова А.О.

Мета: розширити уявлення з теми  зародження козацтва, допомогти учням зрозуміти явище Запорозької Січі як державно-політичного утворення українського народу; ознайомити з життям і діяльністю козаків.

Хід заняття

Учень:

Поведу таку я річ,

Що ви знаєте про Січ?

І про нашу Україну?

Учень:

Знаю, була славна Січ

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала

І народ наш прославляла.

Вчитель: Сьогодні ми говоримо про козаків і Запорозьку Січ. Козаччина… Запорозька Січ… Найлегендарніше минуле нашого народу. Ось звідки розливалася воля і козацтво на всю Україну. І про заснування  Січі розповість нам учень.

У ХІУ-ХУІ ст.. на півдні України існував малозаселений район, який дістав назву Дике Поле. Він став своєрідною межею між українськими землями й Кримським ханством, яке розташовувалося на території Кримського півострова. В Криму жили татари. Дике Поле заселяли люди, які приходили з Полісся, Волині, Київщини. Вони ловили рибу, полювали на звірів і птахів, збирали мед, випасали худобу. Їх називали уходниками. Частина з них залишалася на цих землях, а частина поверталася додому, щоб вигідно продати сушену та солену рибу, боброве, лисяче і вовче хутро, мед. Згодом до уходників приєдналися втікачі із сіл і міст, що потерпали від знущання польської знаті. Так з'явилися вільні озброєні люди - козаки.

Чутки про козацьку вольницю долітали до найвіддаленіших куточків України. Утікачів побільшало. Одні втікали від неволі, інші мріяли розбагатіти, а хтось прагнув покарати зухвалих татар.

Для безпеки поселення-табори козаки обгороджували укріпленнями з рублених або січених колод. Звідси й пішла назва Січ. Оскільки самі фортеці будувалися за Дніпровими порогами, то місцевість почали називати Запоріжжя. Пороги - це кам'яні пасма на Дніпрі висотою до 5 метрів. Порогів було 9.

Спочатку існували невеликі окремі Січі, які очолювали ватажки-гетьмани. Згодом вони об'єдналися й утворили Запорізьку Січ. Історики вважають, що перша Січ виникла у 1556 році на острові Мала Хортиця. 

Вчитель: І, звичайно, на Січі жили козаки. Як же вони виглядали? І що собою уявляли? У 1628 році вчений Старовольський так описував козаків: «Зброя їх-рушниця і шабля; інші мають короткий спис і стріли, але рідше. Залізної броні або панциря не носить ніхто, навіть гетьман, так само немає іншої одежі, або багатшого столу. Вбираються в грубу сорочку і кирею, а живляться в’яленою рибою та дичиною. Вони дотепні і проникливі, вибагливі і щедрі, не жадні до великого багатства, а страшенно цінять свою свободу: без неї не можуть жити, і задля неї підіймають вони повстання… На зріст гарні, проворні, сильні… З природи мають добре здоров’я. Здебільшого кінчають життя на ложі слави, вбиті на війні. Були дуже віддані своїй державі -Україні.

Учениця:

Українка я маленька,

Українка моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Учениця:

Українка я маленька,

Українці батько й ненька,

На Вкраїні родилася,

В свою маму удалася.

Учениця:

Вірна дочка я народу,

Бо з козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

Учень:

Українець я маленький,

Україна край рідненький,

Вірний син я свого роду,

Українського народу.

Учень:

Все, що рідне я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

Своє ціную, всього вчуся

І до рідного горнуся.

Учень:

Все що рідне, хай нам буде,

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край нам над усе.

Вчитель:  Запорізьку Січ прославили  також кошові отамани. І зараз учні нам розкажуть про найвизначніших: Сірка та  Калнишевського.

Учень:

Козак- чесна, смілива людина.

Найдорожча йому Батьківщина.

Козак- слабкому захисник!

Цінити побратимство звик!

Учень:

 Що говорить вам козак-

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Учень:

Козаки- це вільні люди!

Козаки-  безстрашні люди!

Козаки-борці за волю,

За народну чесну долю.

Кошовим отаманом Війська Запорізького Калнишевський стає близько 1765 року, коли за плечима він мав цілих 75 років Російська цариця Катерина ІІ кошового Калнишевського нагородила золотою медаллю з діамантами, найвищою відзнакою імперії – орденом Андрія Первозванного за участь у російсько-турецькій війні 1773 року йому було присвоєно військове звання російської армії «генерал-лейтенант» При в’їзді до міста Ромни перед очима постає величний монумент на Покровській горі. Цей пам’ятник прославляє останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Його спорудили земляки отамана влітку 1990 року, готуючись до 300-річчя від дня народження «козацького батька». Встановлено пам’ятник на місці, де знаходилася до 1908 року Покровська церква, що була збудована на кошти Петра Калнишевського і освячена 1770 року. За свою бунтівну козацьку вдачу та любов до України Кошового заслали довічно у Соловецькій монастир, і там він був замурований у кам’яному казематі без вікон і дверей, де провів 12 років, буквально не бачачи світла божого. Згодом майже 100-літнього старого перевели у сусідній каземат, умови утримання в якому відрізнялися лише тим, що можна було іноді, під караулом, ходити до церкви. Розмовляти з Калнишевським було категорично заборонено під страхом суворої кари. Визволил» 111-річного Петра Івановича вже після приходу до влади Олександра I у 1801 році. Помер він там же, в монастирі, у листопаді 1803 року, коли йому виповнилося113 років. Що важливо підкреслити — помер, ні в чому не покаявшись, відчуваючи духовну правоту

Учень

Єдина родина моя Україна

Дружна і добра сім’я;

Вся разом, всі в купі, як гроно калини,-

Мій батько, матуся і я.

Учень:

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

Вчитель: Я роздам вам малюнки із зображенням козаків, спробуйте їх розфарбувати яскраво та красиво. І дякую вам за підготовку свята.