неділя, 1 квітня 2018 р.

Тема: "Народні символи України." Сліпкань І.М.

Мета. Розширити і уточнити знання учнів про народні символи України. Розвивати пам'ять, мислення. Збагачувати словниковий запас учнів. Сприяти вихованню любові і поваги до рідного краю; бережливого ставлення до хліба, до природи; бажання зберегти традиції українського народу.
Обладнання. Вишиті рушники, хліб на рушнику, український вінок; малюнки із зображенням української хати, калини, верби,  барвінку, лелеки; назви сторінок усного журналу,  мультимедійний проектор, презентація.
Форма проведення. Усний журнал.

                                                  Хід заходу
Ведучий 1. Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

Ведучий 2. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність.

Ведучий 3. Поговоримо про них на сторінках усного журналу. Наші народні символи оповиті легендами, оспівані в піснях, тому ілюстраціями до сторінок нашого журналу будуть старовинні легенди, народні пісні, вірші.
                               Сторінка 1
«Хата моя, біла хата…»
Учень 1. Рідна хата! Оспівана в піснях, вона завжди буде символом добра і надії.  Людина завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
Учень 2. Хата, збудована дідовими руками завжди уособлювала певний світ разом із садком, вишнями, хрущами, ставком, землею і небом. Вона завжди була і залишається найпершим і найсильнішим оберегом для людини.

Учень 3. Хата, як і людина, уміє плакати й усміхатися, вона може бути горда і сумна, пихата і скромна. Все залежить від того, які люди в ній живуть. Як люди веселі, то й хата весела.

Учень 4. А якщо хату покинули її господарі? Тоді вона горбиться, в’яне, як рослина без поживних речовин. Людина, покидаючи свою оселю, залишає в ній частину свого життя, частинку свого тепла.
Сторінка 2
«Хліб – усьому голова»

Учень 5. Хліб — символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога «Отче наш...» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі.

Учень 6. Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні, й, нарешті, на столі. Як вродить жито, то будемо жити», — говорить народне прислів'я.

Учень 7. Хліб з людиною від народження і до смерті. З хлібом ідуть на родини, хрестини, новосілля, сватання. На знак згоди дівчина подає хліб на весіллі,хлібом мати благословляє до вінця і зустрічає молоде подружжя. Хліб — ознака гостинності українського народу.
З хлібом у нас зустрічають гостей,
                            Хліб на весіллях цвіте в короваї,
                            І кращих немає на світі вістей,
                            Ніж — хліб уродився на славу.
Сторінка 3
«Рушники, ви мої, рушники…»
Учень 8. Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх рідних, до всіх, хто не черствіє душею.

Учень 9. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне
сімейне свято.

Учень 10. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — казали українці, бажаючи людям щастя.

Учень 11. Рушник – національний оберіг, народний символ України. Рушник на стіні – нeвід'ємний символ хатнього інтер'єру.

Учень 12. Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних, гостей, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, проводжали людину в останню путь.        
     Старі люди говорили: "Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати".

Учень 13. Рушникове обличчя веселе 
                  Обпліта коровай на столі, 
                  Закликає гостей до оселі, 
                  Випромінює щедрість землі.

Учень 14. Рушничок на столі — давній звичай, 
                  Ним шлюбують дітей матері, 
                  Він додому із далечі кличе, 
                  Де в калині живуть солов'ї.
Учень 15. Він простелений тим, в кого серце 
                  Не черствіє й дарує тепло. 
                  Хай цей символ сусідиться вічно, 
                  В нашій хаті на мир, на добро.


Сторінка 4
«Ой, віночку мій барвистий…»
Учень 16. Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Він є також символом довершеності.  Цю частину українського національного костюма в давнину носили тільки дівчата.

Учень 17. Плели вінки з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг. 

Учень 18. Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен кольор мав свою символіку.
        Так, коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ здоров'я, фіолетовий — символ мудрості.

Учень 19. До українського віночка  дівчата вплітали до 12 різноманітних квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала: троянда – кохання; біла лілія – символ чистоти і невинності; волошка – простота, ніжність;

Учень 20. Дзвоник польовий у вінку символізував  вдячність; мальва – красу, холодність; півонія – довголіття; ромашка – мир, ніжність, кохання; безсмертник – здоров'я роду людського; калина – символ краси та дівочої вроди.
Учень 20.У віночку нашім          
                  Різнобарвні квіти — 
                  Символ України 
                  І дарунок літа. 
                  Тож усім на нього 
                  Подивитись любо: 
                  Гілочку зелену 
                  Узяли у дуба, 
                  Квіточку любистку, 
                  Щоб усіх любили, 
                  У барвінку листя, 
                  Аби довго жили. 
 
Учень 21.Чорнобривців квіти, 
                  Щоб чорніли брови, 
                  Кетяги калини — 
                  Для краси й любові.
                  У вінок вплітають 
                  Колосочки жита, 
                  Щоб могли багато 
                  І в достатку жити. 
                  А в червонім маку, 
                  Що цвіте у полі, 
                  Кров людей, пролита     
                  У боях за волю. 
                  Є ще різні квіти 
                  В нашім ріднім краї, 
                  Їх веселе літо 
                  У вінок вплітає.

Сторінка 5
«В кінці греблі шумлять верби
Учень 22. Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби на берегах річок та водойм. Ук­раїнці вірили, що дерево, яке одним із перших прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає.

Учень 23. Верба завжди добре впливала на організм людини, рятуючи і дорослих і дітей. А в останню неділю пе­ред Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

Не я б'ю — верба б'є,
Не будь сонливий,
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як верба!

Учень 24. Вербу оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Вербу вважали  символом родинного вогнища та краси, безперервності життя.

Сторінка 6
«При долині кущ калини...»
Учень 25. Щоб вівся рід, люди садили коло хати кущ калини.
Гарний він і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку. Калина – не лише окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

Учень 26. Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Як символ долі, щастя і краси,
І чистої дівочої коси.
Учень 27. Її вплітали у вінок дівчата,
Садили кущ калини коло хати:
Очистить і повітря навесні
І знадобиться у зимові дні.
                   Бо чай з калини — ліки від застуди.
Шанують цю красуню пишну люди
І лагідно калинонькою звуть,
Цілющий чай і сік калини п'ють.
Сторінка 7
«Цвіти, цвіти, барвіночку…»
Учень 28. Барвінок — теж сим­вол України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина.
Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Казали, що він оберігає від влади диявола і всякої не­чисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду. А ще ця рослина символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ ко­хання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.
Недавно ще гула метелиця,
                                  І ще лежав в низинах сніг,
                                  А вже барвінку стелиться
                                  Зеленим килимом до ніг.

Ведучий 4. Є ще багато рослин, які люблять, шанують українці. Їх також можна вважати символами України.
Тополясимвол   рідної землі,  дівочої вірності, краси.
Дуб символ сили, могутності, довголіття.
Соняшник символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. 
Чорнобривці – символ дитинст­ва, батьків, рідної оселі.
Мальва символ найдорожчого, любові до рідної землі, до народу. 
Волошки – це символ святості, чистоти, привітності та чемності, хлоп’ячої краси й добра.
Мак символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту; краси та молодості.                                                          
Сторінка 8
«Візьміть, мене, лелеченьки, на крилята»
Учень 29. Лелека -  це символ любові до батька-матері, котрі благословили нас на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини.
Щасливий той двір, де є гніздо лелеки.
І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.

Учень 30. Своїм прильотом в рідні краї цей птах провіщає весну.
Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють.

Ведучий 5. Отже, ми з упевненістю можемо сказа­ти, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми — українці, пишаймося цим.

Ведучий 6. Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!                                                                                                                       
                    Говорять сьогодні дорослі й малі.
                    Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,   
                    Немає такої, як ти на на землі.

            Дай щастя, Боже, нашій Україні,                                                               
            Такій великій, рідній і єдиній,                                                                                            
            У кожне місто і село квітчасте                                                                                  
            Пошли любов і світле щастя.

Немає коментарів:

Дописати коментар