середа, 3 січня 2018 р.

МИ – ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО! ( позакласний захід) Жуйкова Н. М. Дьоміна Н. О.

Живи, Україно! Живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
                                В. Сосюра
МЕТА:  виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарб народу, повагу до символів України, до своїх батьків;  спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисним своїй державі.

1 учень
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя святиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм  красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Вальс під пісню « Як тебе не любити, Києве мій»
2 учень
Україна – це мальовнича земля, де ми народились і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Усім нам має бути люба й дорога наша мати –Батьківщина. Але найбільше багатство нашої держави – це ми, її діти. Ми зміцнюємо нашу державу Україну, робимо її ще багатшою.
3 учень
Над землею сонце встало,
Путь – дорогу осіяло.
Добрий ранок Чорне море,
Добрий день, Карпатські гори.
4 учень
Над землею пісня лине.
Це для тебе, Україно!
Гарна путь, славна путь-
Українські діти йдуть!
5 учень
Миє діти українські-
Хлопці і дівчата.
Рідний край наш-Україна,
Велика й багата.
6 учень
Про твої роздоли
І про нашу мову
Слухай нашу пісню
Щиру калинову.
7 учень
Україно рідна!
Україно мати!
Ми про тебе пісню
Хочемо співати.
Пісня про Україну.
8 учень
Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори і долини,
Різні трави, різні квіти.
9 учень
Та одна лише країна,
Найрідніша нам усім,-
То чудова Україна,
Наш гостинний, любий дім.


10 учень
Живемо в своєму краї,
Де хатина материнська,
Де пісні кругом лунають,
Лине мова українська.
11 учень
Вміють з вітром гомоніти
І тополя , і калина.
Тут наш дім, ми – твої діти,
Наша рідна Україно!
12 учень
Велична , щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
13 учень
Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!
14 учень
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Гумореска про українську мову
15 учень
Колись давним – давно на нашій рідній землі перекидали люди маленьку насінинку,  ніби зігріваючи її своїми руками. Та й вирішили дати життя – посадили. Опинившись у грунті, зернятко не гаяло часу, одразу проросло. Із землі пробився ніжний паросток, який з часом виріс у розкішне дерево, яке
й обєднало всі народності України в єдину родину. Тому  й називають таке дерево деревом роду, бо стовбур у нас один, а ми, діти, - його гілочки, такі різні, талановиті, неповторні.
16 учень
Я з того краю,
Де  живуть лелеки
17 учень
Я з того краю, де сопілка грає
18 учень
Я з того краю, де журби немає
19 учень
Я з того краю, де росте калина
Разом- Мій рідний краю, я – твоя дитина
20 учень
Немає в світі кращої землі , ніж наша Україна.
Ми любимо її родючу землю, води Чорного моря,
Зелені верховини Карпат, розлогі ниви, тихі озера,
бистрі річки, темні діброви.
Люблю тебе Україно, наш тихий зелений рай.
Номер
21 учень
Україно, лагідна і мила!
Водночас велична і проста!
Ти мене з дитинства полонила,
 Закохала в сонячні жита.
22 учень
У Дніпрову воду синю- синю,
У небес невичерпну блакить,
В шум гаїв, у пісню солов’ їну,
Що не змовка у вихорі століть.

23 учень
Я зросла між вишень та калини,
Назбирала райдужних надій
У садів травневій хуртовині
І в жовтневій казці золотій.
24 учень
Тут знайшла я розуму і сили.
Ця прекрасна лагідна земля
Дивним зіллям серце напоїла,
Щось мені у спадок віддала.
25 учень
Я без неї- ластівка безкрила,
Я без неї – т о уже нея.
Україно! Лагідна і миоа,
Солв’їна спадщино моя!
26 учень
А як можна не згадати одвічні символи наші, без яких не може бути України?
Це і рушники, і мальви, і чорнобривці, і верба з калиною. Люди говорять : « Без
Калини нема України!» І це вірно, бо росте вона біля кожної оселі, дає радість і
заспокоює в горі, зберігає пам’ять.
27 учень
Ми, українці нація прадавня,
На цій Землі – багато тисяч літ.
Культурою й традиціями славна,
І багатющий в нас духовний світ.
28 учень
В нас звичаї свої, свої закони,
По них пізнає українця вся земля.
Своє світосприймання й заборони,
Як і свої ліси, річки, поля.
29 учень
Усе, що є в нас, в праці здобували.
Пройшли дорогу в світі нелегку.
Та завжди хлібом друзів зустрічали
На вишитому щовком рушнику.
30 учень
Тримаю вишиті старенькі рушники.
Давно забуті, горнуться до мене…
Заполонили світ нейлони та шовки…
Кому потрібні вишиті ромени?
31 учень
Гортаю білу грядку полотна
Засіяну барвінком і любистком.
Сміється вишита прабабкою весна,
Ховається за квітами і листом.
32 учень
Голублю диво- дивне із пісень.
Що хрестиком і стелиться і в’ється.
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється.
33 учень
Перегортаю білі рушники,
Що хліб вкривали і дитя в колисці.
Що старостів чекали на святки,
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.
34 учень
Благословенна будь на всі віки,
Найперша жінка , що нашила квіти.
Душа мого народу- рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
35 учень
Рідний край-це наша Україна,
Найкраща в світі , дорога земля.
Для нас вона, як матінка –єдина.
ЇЇ ліси, озера і поля.
36 учень
Степи і гори , ріки і долини
Відчути прагнуть теплоту долонь…
Я все віддам для блага України
Тепло душі і серденька вогонью
37 учень
Я буду вчитись, щоб знання здобути
Нові зробити в світі відкриття.
Щоб корисним своїй державі бути
І щоб прекрасним в нас було життя.
38 учень
 Для кожного з нас Україна перш за все – це земля наших предків. І починається вона зі своєї родини , з рідної домівки, де ви народилися та живете, де вас  огортають любов’ю  та турботою найрідніші у світі люди; з вулиці, де знайоме кожне деревце та будиночок; з міста, яке назавжди залишиться у ваших серцях.
39 учень
У рідному краї і серце співає.
Лелеки  здалека
Нам пісню несуть.
У рідному краї
І небо безкрає,
Потоки, потоки,
Мов струни течуть.

40 учень
Тут кожна травинка
І кожна билинка
Вигойдують мрії
На теплих вітрах.
Під вікнами мальви,
 В саду- материнка,
Оспівані щедро в піснях.
41 учень
Над містечком рідним
Ясний небокрай
І чистої річки
Дзвінкий  дивограй,
Квітують весною
Вишневі сади -
І де б я не був,
Повертаю сюди.
42 учень
Каштани цвітуть-
Веселковий розмай.
Моя Батьківщино!
Ти мій отчий край!
Горджуся  тобою,
Ти в серці моїм.
О, місто кохане, мій дім!
43 учень
Калина цвіте,
Верби тихо шумлять,
Пісні солов’їні у гаї дзвенять.
Край рідний!
Ти-місто дитинства мого,
Босоніж біжу
До джерельця твого.
І мрію, щоб місто
Жило і цвіло!
Танок 4-А
44 учень
Україна! Скільки глибини у цьому співучому слові. Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер та ставків.
Це безмежні ліси і степи, зелені долини і луки, карпатські верховини, Полісся
І біленькі полтавські хати. І велич міських краєвидів – все це наша Україна.
45 учень
Вродлива, як весна,
Розкішна, наче літо,
Як осінь щедра,
Сива, як зима-
Це все вона,
Серпанком оповита,
Моя кохана, матінка – земля.
46 учень
Натруджена за день,
Як стомлена селянка,
Турботлива завжди,
Як мати молода.
Барвиста, як сорочка- вишиванка,
Моя кохана, матінка- земля.
47 учень
Велика, як любов,
Безмежна, як кохання,
Душевна,
Наче пісня соловя.
Про тебе всі думки
І сподівання,
Моя кохана матінка – земля!
48 учень
Ви, діти,- велика родина,
Велика- велика сімя
І горда єдина наша Україна
Так ніжно нам промовля:
-Гордіться, діти!
Я- вільна єдина,
Найкраща країна
Калина і мята,
І батьківська хата,
Безкрайні пшеничні поля!
№ танок
Ось і завершується наша подорож. Так давайте ж примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце!
49 учень
Щоб квітла Україна,
Із сонцем, з вітерцем,
Кожнісінька родина
Плекає деревце.
50 учень
Той вишеньку, той яблуньку,
Той дуб, а той горіх
Для того, щоб прикрасити
Свій батьківський поріг.
51 учень
У доченьки, у сина,
Калинонька росте.
Матуся Україна
Всім дякує за те.

ВСІ:   Живи, Україно! Живи для краси, для сили, для правди, для волі!

Немає коментарів:

Дописати коментар